• Не ставте невстигаючого учня в несподівану ситуацію «запи­тання — відповідь»; дайте учневі можливість підготуватися та обмір­кувати відповідь.

• Бажано, щоб учень відповідав не усно, а письмово.

• Засвоєння великого за обсягом, різноманітного складного матеріалу не давайте відраду; розділіть його на окремі інформацій­ні шматки і подавайте поступово, в міру засвоєння.

• Не примушуйте невстигаючих учнів відповідати новий, тіль­ки-но засвоєний на уроці матеріал; відкладіть опитування на нас­тупний урок, дайте учневі можливість опрацювати його вдома.

• Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не лише оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумни­ця» тощо) формуйте в учня впевненість у власних силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися; ця впевненість допоможе учневі в екстремальних, стресових ситуаціях іспитів, контрольних, олімпіад тощо.

• Тактовно оцінюйте невдачі учня, адже він сам дуже болісно їх сприймає.

• Під час підготовки відповіді давайте час для перевірки та виправлення написаного.

• Якомога менше відволікайте учня, його увагу, створюйте спокійну, а не неврозну обстановку.

Учитель має право:

• на свободу совісті, інформації;

• на вільне висловлювання власних поглядів і переконань відповідно до морально-етичних норм;

• на захист фахової честі та гідності;

• на підвищення кваліфікації;

Обов'язки вчителя (основні моральні якості вчителя)

• Бути чесним порядним.

• Уникати всього, що може зашкодити власному авторитетові.

• Любити своїх учнів, сприяти їхньому інтелектуальному та моральному становленню, у кожному бачити особистість.

• Об'єднувати суспільні інтереси з інтересами кожного, щоб турботи колективу стали особистими турботами кожного.

• Бути гуманістом. (Гуманізм — ставлення до людини як до вищої цінності на землі.)

• Щиро цікавитися справами іншої людини, бути доброзичливим, допомагати порадою, співчувати горю, визнавати право кожного на щастя.

• Виховувати в собі доброту, чуйність, сердечність, ввічли­вість, шляхетність, делікатність, самовідданість, вимогливість до себе.

• Любити батьківщину.

• Доводити це результатами власної праці.

• Мати почуття власної гідності. (Гідність учителя — шанування власних чеснот за поважного ставлення до чеснот навколиш­ніх).

• Шанобливо ставитись до учнів, колег, батьків.

• Дотримуватись моральних та етичних норм суспільства, свого колективу (Моральність — внутрішні та духовні якості, якими керу­ється людина, етичні норми; правила поведінки, обумовлені якостями. Мораль — моральні норми поведінки, стосунків, а також сама мо­раль).

• Ефективно використовувати науковий потенціал для вирішення освітніх і виховних завдань.

• Удосконалювати теоретичні знання та практичні навички пе­дагогічної майстерності, зокрема норм моралі.

Учитель не має права:

• Принижувати честь і гідність учнів і колег.

• Виявляти ненависть до учнів і колег.

• Зневажати інші народи та культури.

• Залучати дітей до праці, яка непередбачена загальноосвіт­німи програмами, навчальним планом і статутом школи.

• Визначити навчальні навантаження, які перевищують норми, за­тверджені органами охорони здоров'я.

• Зазіхати на гідність учителя, учня, батька. (Почуття власної гідності — визнання своїх позитивних якостей, скромність).

Учителем може бути кожен, хто не дозволяє собі негідних вчинків.

Кожен кандидат на посаду вчителя зобов'язаний пройти тестування на:

• фахову придатність;

• компетентність з обраного предмету;

• психічні, моральні та етичні якості;

• комунікабельність;

• На вільні вакансії приймаються кандидати, які пройшли конкурсний відбір у відповідному навчальному закладі.

Особливості віку п’ятикласників:

1)      період 10-12 років – час переходу від мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного, від безпосередньої пам’яті до логічної;

2)      в інтелектуальній діяльності школярів у період отроцтва підсилюються індивідуальні особливості розвитку, що пов’язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення задач;

3)      центральне особистісне новоутворення цього періоду – становлення нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що виявляється в прагненні зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність з іншими людьми і свою відмінність – унікальність й неповторність;

4)      радикальні зрушення в соціальному розвитку відбуваються саме в 10 років, коли з’являється потреба у визначенні свого місця в соціумі, отримання суспільного визначення.

Основні задачі розвитку учнів у п’ятому класі:

• оволодіння базовими шкільними навичками й уміннями;

• формування загальнонавчальних умінь та навичок, уміння вчитися;

• розвиток навчальної мотивації, формування інтересів;

• розвиток навичок співробітництва з однолітками, вміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої результати з успіхами інших;

• формування вміння домагатися успіху і правильно ставитися до власних успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі;

• формування уявлення про себе як про успішну людину з великими можливостями розвитку.

У середній школі докорінно змінюються умови навчання. Більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок у їхньому житті. Для багатьох дітей цей перехід є показником дорослішання. Крім того, певна частина дітей сприймає такий перехід як шанс заново почати шкільне життя, налагодити несформовані стосунки з педагогами або виправити ті стосунки, які їх не влаштовують. Діти очікують змін, сподіваються, що їм у школі стане цікавіше.

Вчителям слід не забувати про різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи. Великі вимоги до них найчастіше виявляються їм не під силу та ускладнюють адаптацію до середньої школи.

У цей час у школярів дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету (свою здібність до предмету дитина оцінює не з позицій своєї реальної успішності, а – з суб’єктивного ставлення до нього). Тому важливим є те, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання. При цьому необхідно орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і удосконалення.

Учні п’ятих класів особливо чутливі до демократичного (на відміну від ліберального чи авторитарного) стилю керівництва з боку дорослого: коли він виявляє ініціативу, задає деякі рамки їхньої діяльності, але при цьому дозволяє учням самим приймати рішення, не встановлює покрокового контролю.

Слід враховувати, що у п’ятикласників є сильною потреба у спілкуванні з однолітками, тому вони охоче відкликаються на групові форми роботи з активними  та інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати.

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:

• Колективні привітання з днем народжен­ня учнів.

• Вираження щирого співчуття від імені кла­су в дні сумних подій, хвороби, невдач.

• Спільні поїздки-екскурсії пам'ятними місцями, походи.

• Спільне відвідування концертів, вистав.

• Спільне проведення святкових днів.

2. Уміння вчителя формувати гуманні взаєми­ни з учнями.

Сигнал вашої доброзичливості — добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошува­ти на різниці в соціальному статусі, віці між со­бою й учнем, висловлюйте свої розуміння доб­розичливо, у формі поради. Вмійте уважно і зацікавлено слухати учнів.

Враховуйте індивідуальні особливості шко­ляра (запальність, мовчазність, вразливість, зам­кнутість), його стан у цей момент, його ставлен­ня до вас.

Умійте вислухати людину, особливо в хви­лини напруженого нервового стану, що виник у результаті певних неприємностей, непоро­зумінь. Зберігайте «секрети», довірча бесіда по­требує обережності, делікатності.

Шанобливо ставитеся до думки інших лю­дей (ви можете помилитися). Намагайтеся пе­реконувати, не поспішайте використовувати права.

Намагайтеся відгукнутися про учня доб­рим словом, якщо він цього заслуговує. Схва­лення діє сильніше, ніж осуд. Врахуйте, що схва­лювання тих самих людей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставлен­ню до них усього класу.

Критика за формою і змістом має орієнтува­тися на шанобливе ставлення до людей. Нама­гайтеся повчати наодинці, говоріть конкретно про випадок поганої поведінки. До дитини став­теся справедливо, поважаючи її гідність, тому будьте стриманими, не переходьте на крик і злість, намагайтеся не загрожувати, застосову­вати суворі заходи. Покажіть дитині, що ви віри­те в неї.

Психолого-педагогічні прийоми, які сприяють 

створенню ситуації успіху на мотиваційному етапі навчальної діяльності:

1. Ефект Розенталя, або „Ефект навіювання”: „Ти це можеш”, „Тобі це вдається” тощо.

Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху, то успіх прийде. Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли значно більших успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.

2. Прийом „Емоційне прогладжування” – констатація будь-якого факту успіху, прищеплювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.

3. Прийом „Анонсування” – репетиція майбутньої дії, яка створює психологічний настрій на успіх перед класом. Це можуть бути додаткові індивідуальні заняття з окремими учнями. Добре заздалегідь оголосити приклади запитань самостійної роботи чи назвати прізвища учнів, яких не передбачається опитувати на наступному уроці (або навпаки), можна провести пробну контрольну роботу тощо.

Психолого-педагогічні прийоми, які сприяють 

створенню ситуації успіху на організаційному етапі навчальної діяльності:

1. Прийом „Даю шанс” – це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, в якій учень отримує можливість зненацька для себе розкрити свої можливості.

2. Прийом „Рушай за нами”. Алгоритм цього прийому такий:

• діагностика інтелектуального фону колективу;

• вибір інтелектуального спонсора;

• фіксація результату та його оцінка.

Наприкінці цей прийом реалізується за допомогою окремих учнів, які „ведуть” за собою невстигаючих.

3. Прийом „Емоційний сплеск” корисний дітям, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя – у кожного учня вивільнити енергію, ініційовану теплим словом підтримки вчителя.

4. Прийом „Навіювання” побудований на точному розрахункові, в якому головне – вибір гносеоносія, тобто джерела інтелектуального збудження. Алгоритм прийому такий:

• реалізована або несподівана радість учня;

• підтримка педагога;

•„збудження” окремих членів колективу (наприклад, створення ситуації  змагальності);

• поява нових стимулів для саморозвитку кожного.

5. Прийом „Еврика”. Створюються умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, несподівано відкриває в собі невідомі досі здібності. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте відкриття, всіляко підтримати дитину, поставити нову мету і надихнути на її досягнення. Допомога вчителя у створенні ситуації відкриття має бути ненав`язливою, прихованою.

6. Прийом „Навмисна помилка”. Можна застосувати з урахуванням віку і знань учнів на відомому матеріалі, що використовується як опорні знання.

Створюючи ситуації успіху на етапі організації навчальної діяльності, слід пам`ятати про два основні правила:

• формування свідомого ставлення до результату навчальної діяльності має слугувати перетворенню результату на мотив для нової пізнавальної діяльності;

• у кожної дитини є задатки, які можуть розвинутися у здібності.